Україна. Масложирова промисловість (2007 р.)

Галузь виробництва рослинної олії в Україні є потужним агропромисловим комплексом, який об’єднує виробників насіння і масложирової продукції. В основному ця галузь орієнтована на виробництво соняшникової олії і пов’язаних з нею продуктів.

У загальному обсязі виробництва олійних культур в Україні соняшник займає понад 90%, а в структурі посівних площ не менше 10%. Щорічний валовий збір постійно збільшується і у 2006 р. досяг рекордної цифри – 5,4 млн т. Країна посідає друге місце в світовому рейтингу після Росії, забезпечуючи від 15 до 17% світового виробництва соняшнику.

Насіння соняшнику, як один із ліквідних видів продукції, довгий час використовувалося як спосіб платежів сільськогосподарськими підприємствами. Не дивно, що посівні площі під соняшником збільшуються.

Соняшник – культура вигідна, він спроможний дати прибуток 89%, менше залежить від погодних умов, хоча дощове літо знижує вміст олії в насінні. Але якщо наприкінці 1980-х рр. врожайність соняшнику в нашій країні була на рівні європейських країн, то зараз спостерігається щорічний спад врожайності, в середньому на 7% на рік. Це відбувається з двох причин – унаслідок порушення агротехнології і виснаження земель.

Унікальні природнокліматичні умови України дозволяють вирощувати соняшник практично на всій території України (крім Волинської, Львівської і Рівненської областей). Але найсприятливіші землі степової зони, куди входить Кримська АР, Херсонська, Одеська, Запорізька, Миколаївська, Луганська, Донецька, Дніпропетровська і Кіровоградська області. Соняшник вимагає певної кількості сонячних днів в році, для того, щоб відбувся ферментативний процес утворення олії в насінні. У дощове літо в насінні соняшнику збільшується вміст крохмалю. Найбільші посівні площі в Україні займають гібриди «Одеський-122» -123, -128, -249, -504. Олійність харківських сортів складає 52-55%, одеських і запорізьких – 50-52%.

Підприємства масложирової галузі України можна розділити на три категорії. До першої категорії належать підприємства, що виробляють рослинну олію: масложирові і маслоекстракційні комбінати. До другої категорії належать дрібні виробники рослинної олії в компаніях, для яких виробництво рослинної олії не є основним видом діяльності. Ці переробні підприємства, більш залежні від ситуації на внутрішньому ринку, оскільки на них налагоджено виробництво дрібних партій рослинної олії і вони використовуються для потреб сільського населення.

Україна майже єдина країна в світі, де населення віддає перевагу нерафінованій соняшниковій олії і не тільки тому, що вона дешевша. Але останнім часом намітилася тенденція до збільшення частки бутильованої і рафінованої соняшникової олії.

Сільськогосподарські підприємства використовують для переробки насіння власні маслоробки з метою отримання готівки для поточних розрахунків. Дрібні виробники виробляють до 30% від загального обсягу соняшникової олії. Третю категорію складають виробники масложирової продукції – маргаринові заводи, миловарні комбінати.

У результаті переробки насіння олійних культур отримують продукти первинної переробки (рослинна олія і шрот), продукти глибшої переробки (майонез, маргарин, мило, жири кондитерські, оліфа) і кісточкову крихту, отриману після переробки плодових кісточок, соняшникове борошно і білкові кислоти.

Українська масложирова галузь представлена підприємствами, що входять до асоціації «Укроліяпром», а також великими компаніями ЗАТ «Каргіл», ТОВ «Холдинг Зерноторгова компанія», компанія «Бунге».

Всі компанії працюють на базі крупних українських заводів. На даний час в секторі працюють 17 крупних підприємств. Існуючі потужності масложирових підприємств України дозволяють на рік переробляти до 4,5 млн т насіння олійних культур (як правило, соняшнику і ріпаку), при цьому можна отримати: 1,5 млн т соняшникової олії, 380 тис. т маргарину, 105 тис. т майонезу.

Споживання соняшникової олії власного виробництва в Україні зросло за останні роки з 7,5 кг в 1998 р. до 12 кг в 2007 р., при рекомендованій нормі споживання 13 кг на особу, що пов’язане із збільшеною купівельною спроможністю населення. Під впливом споживчого попиту, що посилюється і зростання обсягів виробництва в кондитерській і хлібопекарській галузях, зростає також виробництво усередині країни маргарину і майонезу і на даний час на це йде 1/5 сумарного виробництва соняшникової олії.

Обсяг ринку рослинної олії складає 1,7 млн т на рік. Вагома частина виробленої соняшникової олії масла йде на експорт.

Треба зазначити, що у світовій структурі споживання серед 17 олійних культур соняшнику належить всього лише 6,6%. Притому, що олія ріпакова займає 9,9%, пальмова – 22,4% і соєва – 26% споживання.

В Україні є сприятливі кліматичні умови для вирощування сої. Завдяки високій якості зерна і вегетативній масі, соя є однією з головних білково-олійних культур у світі. Вона знаходить застосування в тваринництві, харчовій промисловості, в техніці і медицині. ЮНЕСКО визначила сою як стратегічну харчову рослину через її високу живильну цінність і вміст білків. До безперечних достоїнств рослини належить її важливість, з погляду агротехніки, оскільки, будучи азотфіксатором, вона покращує структуру ґрунту, збагачуючи її азотом. Після вирощування сої надбавка врожайності зернових досягає 4 ц/га. За останні 60 років, за даними Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва, виробництво сої в світі збільшилося в 8,9 раза. У країнах колишнього Союзу вирощується 0,9 млн т.

Із соєвого зерна шляхом пресування отримують соєву олію. У свіжому вигляді вона смаком і запахом не відрізняється від соняшникової, але швидко гіркне. Після рафінування соєва олія стає прозорою, має хороші смакові якості, довго зберігається і уживається нарівні з соняшниковою і оливковою. Це прекрасний дієтичний продукт, що містить ненасичені жирні лінолеву і ліноленову кислоти, солі кальцію, натрію, магнію, фосфору, вітаміни Е і С. Соєву олію використовують при жарінні, випічці, нею заправляють салати. На даний час соя в Україні використовується в основному в харчовій промисловості.

Ріпак є другою найбільш важливою олійною культурою в Україні, хоч він має відносно невелику важливість. Виробництво цієї культури зростає з 1997 р., хоч загальний рівень виробництва все ще низький. Зараз воно використовується переважно для виробництва маргарину і майонезу, оскільки українські споживачі традиційно віддають перевагу соняшниковій олії. Значна частина ріпаку переробляється на маслобійних підприємствах з переробки соняшнику, зокрема підчас відносно незайнятих періодів.

Кукурудзяну олію одержують шляхом обробки зародків кукурудзяного борошна сухим шляхом, олії отримують небагато – 18-20%. У крохмально-патоковому виробництві зародки відмиваються від крохмалистих речовин; з таких зародків масло випресовується майже повністю (40-50%). В першому випадку олія виходить більш стійкою при зберіганні і має кращий смак. Олію можна отримувати шляхом холодного і гарячого пресування. Олія холодного пресування золотисто-жовтого кольору, гарячого – темна.

Олія складається з тригліцеридів олеїнової (до 45%), лінолевої (до 48%) і граничних (до 11%) кислот. У числі граничних кислот, крім пальмітинової і стеаринової, знаходяться арахінова, капронова, каприлова і капринова кислоти; у числі неграничних присутня гіпогеєва кислота. Олія містить вітамін Е і фітостеріни, йодне число 111-133. Хімічний склад: у кукурудзяних зародках міститься 49-57% жирної олії, 13-18% білкових речовин, близько 5% фітину і інші речовини, включаючи токофероли.

Виноградна олія має високу біологічну активність, містить активний антиоксидант. Завдяки цьому використовується переважно в косметичній продукції, зв’язує в клітках вільні радикали, тим самим уповільнює процеси старіння клітки.

Абрикосова олія містить тригліцериди, природний віск, стеарин, жиророзчинні вітаміни. Поповнює втрату шкірного жиру під час вмивання, за несприятливих атмосферних дій. Має антиоксидантну активність.

Олія обліпихи містить унікальний комплекс вітамінів, мікроелементів, органічних кислот і інших біологічно активних речовин. Має вітамінізуючу, протизапальну, антиоксидантну, антисептичну і підживлюючу дією. Використовується як протирадіаційний, протиопіковий, ранозагоювальний і регенеруючий тканини засіб.

Льняна олія за своєю біологічною цінністю стоїть на першому місці. У насінні льону міститься 46% вітаміну F. Льняна олія живить мозок, покращує клітинний обмін, ліквідує запори, покращує якість шкіри, а також знижує рівень холестерину. Воно особливо корисне людям, у яких відчувається гострий брак вітаміну F. Масло легко окислюється, тому необхідно ретельно оберігати його від контакту з повітрям і світлом. Сприяє епітелізації ран, має протизапальну дію, нормалізує обмінні процеси в клітках, має унікальну проникаючу здатність, природно зволожує шкіру.

Кедрова олія (олія ядерець кедрових горіхів) містить мікроелементи і вітаміни. Має живильну і антиоксидантну активність. Активно переносить і легко вивільняє корисні речовини, відновлюючи пошкоджені тканини.

Олія із зародків пшениці – дуже корисна лікувальна олія. В ній містяться вітаміни А, D, Е (у великій кількості), К і 85-90% ненасичених жирних кислот.

Арахісова олія містить 27% протеїнів і 16% вуглеводів. Якісною є лише олія холодного віджимання, якої у продажу практично немає.

Бавовняна олія містить 40-50% лінолевої кислоти. В ній немає ліноленової кислоти.

Конопляна олія містить 46% лінолевої кислоти і 28% ліноленової.

На ринку виробництва майонезу працює близько 140 виробників. Обсяг виробництва майонезу в Україні складає 115 тис. т в 2003 р. і 170 тис. т в 2007 р. Експорт майонезу склав 2,5 тис. т в 2003 р. і 5,0 тис. т в 2007 р. В основному майонез експортується до Росії і Молдови. Щорічний імпорт – близько 4 тис. т.

На ринку маргарину працює близько 30 виробників. Виробництво маргарину склало: 2003 р. – 235,9 тис. т і близько 300 тис. т в 2007 р. Щорічний експорт маргаринової продукції – близько 2 тис. т, імпорт – 30-40 тис. т. Проблем з сировиною (окрім сезонних коливань цін) у виробників не виникає. До вітчизняних належить олія і саломас, до імпортних – тропічні олії, емульгатори, стабілізатори.

На сьогодні основним інструментом державного регулювання масложирової промисловості є кредитування і регулювання експорту/імпорту шляхом підвищення/ зниження митної ставки на ввезення/вивезення насіння соняшнику і соняшникової олії.

Досить проблематичним для багатьох виробників насіння соняшнику є фінансування майбутнього урожаю. Процентні ставки в Україні дуже високі – від 14 до 20% в USD. Отримання кредитів фермерами ускладнено через неможливість іпотечного кредитування і кредитування під заставу землі. На даний час готується законодавча база під створення системи іпотечного кредитування і ринкових механізмів руху землі. Це дозволить залучити в сільське господарство необхідні кошти.

Відсутність мита на вивіз насіння соняшнику негативно впливає на власну масложирову галузь України. Насіння йшло на експорт. Заводи стояли, соняшникова олія надходила до нас з-за кордону. Для захисту галузі в жовтні 1999 р. уряд ввів 23% податок на експорт насіння соняшнику. Проте давальницька схема дозволяла вивозити насіння і далі. Тільки після заборони на давальницькі операції масложировий комплекс України нарешті почав відновлювати свої позиції. У липні 2001 р. було прийнято новий закон, за яким експортний податок знижувався до 17% митних витрат на умовах FOB. Цей закон відмінив також безмитний статус, який раніше надавався експорту, що здійснювався відповідно до давальницьких контрактів. Після того, як безмитний статус було відмінено, нове 17% експортне мито суттєво скоротило експорт українського насіння соняшнику. З соняшникової олії і макухи експортні мита не стягуються.