2010 –Экономика Сенегала. Проблемы и перспективы

2010 - Економіка Сенегалу. Проблеми та перспективи

У рейтингу країн регіону Західної Африки, Республіка Сенегал є четвертою за економічною потугою після Нігерії, Кот д'Івуару і Гани та другою серед країн-членів Західноафриканського економічного і монетарного союзу (UEMOA – Union économique et monétaire ouest-africaine) після Кот д'Івуар, проте, водночас, відноситься до групи найменш розвинутих країн світу (PMA – Pays les moins avancés).

Парадоксальним є те, що демократична та політично стабільна країна, яку розглядають як одну із найбільш економічно розвинених у регіоні Західної Африки, маючи вихід до Атлантичного океану, володіючи значним потенціалом оброблюваної землі (500 тисяч гектарів лише зрошених земель), родовищами корисних копалин (фосфати, золото, залізна руда, нафта…) ніяк не може здолати бар'єр, що відокремлює її від успішніших країн.

Економіка Сенегалу демонструє помітний прогрес, проте його крива є синусоїдо-подібною, з властивими їй злетами і падіннями. Номінальний ВВП країни 2010 року оцінюється МВФ у сумі 12,9 млрд. дол. США, або 981 дол. США на душу населення (скорегований Міжнародним рейтинговим агентством Moody's у березні до 14 млрд. дол. США). Його зростання становило 4,2%.

Безумовним є факт, що країна інтенсивно модернізується, особливо з огляду на розвиток столичної інфраструктури: низка збудованих люкс-готелів, дорога в чотири смуги вздовж узбережжя (відкрита 2008 року до саміту Організації Ісламської Конференції), Торговий центр міжнародного класу "Sea Plaza", численні житлові новобудови, будівництво нового міжнародного аеропорту в поселенні Діасс (в 45-ти км від столиці Дакар), який представлятиме сучасний комплекс на площі 2600 га, що більш ніж утричі перевершує площу нині діючого столичного міжнародного аеропорту та відповідатиме європейським і американським стандартам, з двома чотирикілометровими злітними смугами, шириною 45 м кожна і ін.

Економіка Сенегалу зорієнтована, в основному, на співпрацю з країнами Європи, зокрема – з Францією, Великою Британією. Останні роки активізується сенегальсько-китайське співробітництво, про що свідчить активний обмін візитами високого рівня та збільшення обсягів технічної допомоги, що надається Китаєм Сенегалу.

У порівнянні з потенційними можливостями інших африканських країн, Сенегал є значно біднішим природними ресурсами, тому основні його доходи забезпечуються рибальством, сільським господарством та туризмом.

З огляду на вигідне географічне положення та політичну стабільність, Сенегал успішно залучає прямі іноземні інвестиції, передусім – з Франції та США. Лише фінансові надходження від сенегальської діаспори згаданих країн за об’ємами (1,2 млрд. дол. США у 2010 році) в кілька разів перевершують міжнародну допомогу, в середньому, близько 37 $ США на одну людину в рік.

У сільськогосподарському секторі Сенегалу зайнято до 70% його населення, проте його частка у ВВП щороку зменшується і нині складає 14,9%. Зменшення кількості опадів та системна криза у секторі виробництва арахісу – основної сільськогосподарської культури – до середини 2000-х років зменшили на 20% частку цієї галузі у ВВП країни. Після прийняття 2008 року урядової програми GOANA (Grande offensive agricole pour la nourriture et l'abondance – Великий сільськогосподарський наступ за продуктами і за достатками), сільське господарство помітно прогресує у своєму розвитку (+6,4% у 2009 р.), однак залишається на недостатньому рівні для вирішення головної проблеми – самодостатності країни в забезпеченні населення продуктами власного виробництва. Основною проблемою на шляху збільшення обсягів с/г виробництва є низький рівень механізації, використання застарілих екстенсивних технологій вирощування культур, зумовлене відсутністю великотоварних господарств.

Аналогічну ситуацію переживає інша ключова галузь економіки – рибальство, яке зменшує рентабельність у зв’язку зі збіднінням рибних ресурсів у морській зоні країни, пов’язаним із безсистемним рибним промислом в останні роки та зростанням цін на енергоресурси.

Важливою для майбутнього економічного розвитку Сенегалу є гірнича галузь. З колоніальних часів у районі Коалоко із засолених озер і боліт методом випарювання добувається сіль. На океанічному узбережжі до останнього часу велись розробки так званих чорних пісків, які містять в собі ільменіт, рутил, цирконій. Нині розвідані родовища нафти, залізної руди, міді, олова, золота, свинцю. Ведуться геологічні пошуки уранових руд.

Проте найвагоміше економічне значення мають поклади фосфоритів. В районі Тіва-Ван поблизу м. Тіес відкритим способом добуваються поклади вапняних фосфоритів. Руда збагачується на місці. Щорічно добувається до 1,1 – 1,5 млн. тонн мінералів. В перспективі передбачається довести об’єм видобутку до понад 2 млн. тонн фосфоритів на рік.

В регіоні Тіес з 1948 року ведеться промислова експлуатація покладів фосфоритів із вмістом глинозему (окису алюмінію). Щорічно там видобувається 160 – 200 тис. тонн цього мінералу.

З нещодавнім відкриттям нових фосфатних родовищ Матам, Кокі, Госас, Ніакхен, запаси яких попередньо оцінюються в 0,5-1 млрд. тонн, Сенегал має увійти до числа країн світу – найбільших виробників фосфатів.

У 1968 році в Мбао (поблизу Рюфіска) збудовано завод фосфатних мінеральних добрив. Там же діє нафтопереробний завод (до 1,4 млн. тонн на рік), який працює на імпортованій нафті (власна нафта ще не видобувається) та продукція якого забезпечує потреби електростанцій Бель-Ер і Канде, що знаходяться в управлінні електроенергетичної компанії "Senelec".

Хімічна галузь представлена виробництвом сірчаної кислоти (625 тис. тонн на рік),  фосфорної кислоти (475 тис. тонн), фосфату амонію (250 тис. тонн) та гранульованих добрив – потрійного суперфосфату (250 тис. тонн), зорієнтованих на експорт, а також мила, фарб, засобів боротьби зі шкідниками та комахами, пластичних мас та ін.

Останніми роками уряд Сенегалу надає важливого значення гірничій галузі. Для заохочення прямих іноземних інвестицій у цю галузь економіки удосконалюється законодавство, проводяться реформи в податковій сфері, покращується інвестиційний клімат. У звіті Світового банку "Doing Business 2009" за номінацією "країна-реформатор" Сенегал кваліфікований першим серед африканських країн та п’ятим –   серед країн світу, що засвідчує успіхи керівництва країни на шляху створення ділової атмосфери, яка б відповідала світовому рівню.