Русскоязычный заголовок: Промышленность Алжирской Народной Демократической Республики
Промисловість Алжирської Народної Демократичної Республіки
Близько 80 % всього промислового потенціалу АНДР сконцентровано в державній власності. Інщі 20 % представлені малими та середніми підприємствами.
Окрім енергетики, серед основних промислових галузей – машинобудування, чорна металургія, електротехнічна промисловість продовольча, текстильна промисловість та виробництво шкіри, промисловість будівельних матеріалів (включаючи виробництво цементу), деревообробна промисловість, хімічна та фармацевтична промисловість.
Металургійну галузь Алжиру представляють близько 30 різних підприємств, серед яких основне – підприємство “El-Hadjar” (будувався за допомоги СРСР), що зараз контролюється міжнародною групою “Mittal Steel”. Крім того, металургійна галузь АНДР представлена кількома підприємствами із виробництва труб. Одним з основних підприємств є „Pipe Gaz Spa”, що розміщене в місті Гардая та спеціалізується на виробництві сталевих труб, зварених по спіралі, що призначені для будівництва газо- і нафтопроводів, а також будівництва водоводів.
Серед основних машинобудівних підприємств Алжиру: “SNVI” – підприємство із виробництва промислових автомобілів та автобусів під аналогічною маркою; “ENMTP” – підприємство із виробництва машин і обладнання для будівельної галузі, “POVAL” – підприємство із виробництва насосів та запірної арматури, “CMA” – підприємство із виробництва обладнання для сільськогосподарської галузі, “FERROVIAL” – підприємство із будівництва локомотивів та вагонів різних типів, “РМА” - підприємство із виробництва сільськогосподарських тракторів.
Електротехнічна та електронна промисловість Алжиру представлена рядом підприємств, серед яких “ENIEM” – виробник кондиціонерів, холодильників, газових плит та іншої побутової техніки, “SONARIC” – виробник нагрівальної техніки, “FILAMP” – виробник електричних ламп, “ENAPAT” – виробник систем вентиляції та обладнання для харчової промисловості, “CABEL”, “ENICA” – виробники електричних кабелів, “SITEL” – виробник телефонного обладнання, “CATEL” – виробник телефонних кабелів, “EDIEL” - виробник трансформаторів та іншого електрообладнання, “ENAMC” – виробник метричних засобів, а також інші підприємства. Розвиваються збиральні виробництва комп’ютерної техніки та різноманітної електроніки відомих світових марок.
Лідером хімічної галузі є підприємство “ASMIDAL”, до складу якого входить виробництво аміаку та мінеральних добрив. Серед інших хімічних виробництв – підприємство “ENAP” – виробник різноманітних промислових барв, “ENPC” – підприємство з виробництва пластмаси та резини. Група “SAIDAL” є основним алжирським виробником лікарських засобів. Алжирська національна компанія NAFTEC включає в себе кілька нафтопереробних підприємств, що розміщені по всій країні та виробляють нафтопродукти для внутрішнього ринку та на експорт. Алжир експортує дизельне пальне, що відповідає європейській нормі EN 590 (близько 1 млн. тон на рік); авіаційне пальне (близько 0,7 млн. тон переважно для європейського ринку) , паливну нафту (мастило) – до 4 млн. тон, що призначена в основному для американського ринку. Швидко розвивається целюлозно-паперова промисловість, виробництво упаковки. Лідером цієї галузі є підприємство „Tonic Emballage”. Лідером в сфері харчової промисловості АНДР є промислово-фінансова група „Cevital” – основний виробник рафінованої соняшникової олії, маргаринів, цукру.
Для ряду базових галузей алжирської промислового виробництва, окрім підприємств, що мають відношення до енергетичного сектору, є характерним наявність цілої низки структурних проблем, що спонукає алжирський уряд активніше застосовувати заходи, які спрямовано на забезпечення ринкової трансформації базових галузей алжирської промисловості. В 2005 році Уряд АНДР оголосив про проведення приватизації 1200 державних підприємств, що представляють різноманітні галузі промисловості АНДР.
Подальший шлях розвитку алжирського промислового сектору, згідно із оголошеними в останній період урядовими програмами та рішеннями, спирається на активізацію залучення іноземного капіталу та забезпечення на цій основі технологічного оновлення виробництва.
Однак, залежність економіки Алжиру від експорту енергоносіїв не було зменшено. Як і три роки тому, коли було наголошено на необхідності запровадження відповідних заходів, експорт поза сектором вуглеводнів не перевищує 3 відсотки. Сектор вуглеводнів забезпечує понад 60 % надходжень до державного бюджету.
Якщо виключити з розрахунку економічні показники сектору видобування та експорту нафти і природного газу, а також показники надходжень до бюджету країни, в розрахунку на 1 мешканця Алжир можна було б віднести до найбідніших країн світу.
В 2006 році розпочате активне обговорення можливих варіантів рішення щодо формування стратегії промислового розвитку країни. Це питання є тісно пов’язаним із іншим – ресурсний потенціал, на який спирається енергетичний експорт країни. є обмеженим в часі. За підрахунками, він здатний забезпечити ще від 60 до 80 років експорту, за умови удосконалення технологій видобування.
Серед ключових елементів стратегії, що отримала назву серед експертів «розвиток після вуглеводнів» – вибір пріоритетних галузей індустріального розвитку; опора на розвиток інтегрованих індустріальних зон.
В цьому плані алжирські регіони Bordj Bou Arreridj і Sétif отримують спеціалізації в сфері електроніки, продовольчих товарів і пласмас, Constantine і сусідні регіони будуть орієнтовані в сфері машибудування, Аннаба – на індустрії металургії.
Загалом передбачено обладнати 17 великих промислових зон в Oum El-Bouaghi, Sétif, Khenchela, Алжир (El-Harrach), Bouira, Oran (Hassi Ameur), Aïn Témouchent, Mostaganem, Relizane, Тушь, Bordj Bou-Arréridj, Tizi-Ouzou (Azeffoun), Skikda, Annaba, Tissemsilt и Blida. Буде створено нову промислову зону Фатна.
Навколо великих промислових підприємств, які мають становити основу промислових зон, мають розвиватися малі та середні підприємства. Алжирське керівництво сподівається, що комплексний розвиток великих промислових зон та розвиток інфраструктури сприятиме активізації інтересу з боку іноземних інвесторів.
Серед інших напрямів інституціональної політики – створення спеціальних органів, відповідальних за впровадження індустріальної політики; запровадження законодавчих механізмів стимулювання розвитку технологій; управління людськими ресурсами за принципами формування та розвитку „людського капіталу”.
Для активізації ринку землі передбачене створення умов, які б стимулювали вилучення надлишків земельних ресурсів.
Також йдеться про поліпшення роботи органів, які відповідають за державне регулювання, удосконалення судової системи, зокрема, в частині забезпечення виконання боргових зобов’язань.
Передбачається також реалізувати додаткові програми щодо підтримки зростання найменш економічно розвинутих 10 регіонів на півдні країни.
|