2012 – 12 мес. Социально-экономическая ситуация в Итальянской Республике

2012 – 12 міс. Соціально-економічне становище Італійської Республіки

Протягом 2012 року на зовнішньоекономічному напрямку основна увага керівництва уряду Італійської Республіки приділялась питанню економічної стабільності єврозони, мінімізації наслідків економічної кризи в Італії та недопущення її подальшого загострення в Європі. Зовнішньоекономічна політика італійського керівництва була спрямована на активізацію зовнішньоекономічних зв’язків з країнами-членами ЄС. Діяльність на цьому напрямку стала визначальною для технічного уряду М.Монті.

Впродовж 2012 року відбулась низка важливих  двосторонніх та багатосторонніх зустрічей італійського прем’єра в Римі, Берліні, Брюсселі, Мадриді, Ліоні, під час яких обговорювалась можливі шляхи виходу з кризи.

Переговори, які відбувались на фоні загострення економічної кризи та зростання внутрішньополітичної і соціальної напруги в країнах, в цілому засвідчили про близькість позицій Італії, Франції та Німеччини з основних питань економічного життя Європи. Так, лідери Італії, Франції та Німеччини висловили спільність позицій у справі введення євробондів, а також підтримали президента Європейського центрального банку щодо необхідності консолідації європейської валюти і збереження єврозони в цілому. Позиція Італійського уряду зіграла важливу роль у справі підтримки основними європейськими країнами програми М.Драгі щодо придбання ЄЦБ держоблігацій проблемних країн на вторинному ринку. Італія, за визначенням спостерігачів, виступила своєрідним мостом у справі «зближення» позицій Франції та Німеччини під час обговорення соціальних та, в першу чергу, фінансових аспектів кризової ситуації в Європі. Італійський уряд  висловлював підтримку позиції Німеччини щодо необхідності прискорення європейської інтеграції у сфері банківського сектору, здійснення нагляду за національними бюджетами та надання у цьому зв’язку більших повноважень ЄЦБ і Європейській Комісії.

Водночас, італійський уряд неухильно виступав за необхідність солідарності позиції всередині Євросоюзу і критикував намагання ФРН і Великої Британії убезпечити, насамперед, свої банківські сектори, і, фактично, використати ситуацію із нестабільністю у Греції, Португалії та Ірландії для посилення свого впливу в ЄС. Окрім цього, Італія також послідовно виступала з критикою умов, на яких надається допомога країнам, які знаходяться у стані фінансової кризи. У цьому контексті важливою стала заява італійського прем’єра про те, що Італія, на відміну Греції та Іспанії, не потребує фінансової допомоги для виходу з кризи і не збирається використовувати існуючі фінансові механізми ЄС.

На саміті Євросоюзу, який відбувся у жовтні 2012 року, Італія виступила за необхідність скорішого введення нового Регулюючого органу, який би здійснював контроль над діяльністю банківських установ країн-членів ЄС. Така позиція Італії повністю збігалась з позицією Франції та Іспанії. На думку італійців, такий орган доцільно було б заснувати вже на початку 2013 року. Водночас, вона відрізнялась від позиції Німеччини, яка наполягала на необхідності введення банківського контролю лише за крупними банками, виключаючи при цьому земельні банки, контроль над якими могла  б здійснювати виключно німецька влада. Окрім цього,  такий  збіг позицій Італії і Франції під час саміту ЄС у жовтні ц.р. у цьому важливому питанні, а також з інших актуальних питань життя «єврозони» спостерігачі пов’язують з прагненням двох країн створити новий італо-французький «пул» на противагу Німеччині задля зменшення її впливу на європейську політику, в тому числі економічну.

У ході іспансько-італійського саміту, який відбувся 29 жовтня 2012 року в Мадриді, тема банківського союзу стала головною під час переговорів. Глави двох урядів висловили спільну позицію щодо виходу з економічної кризи в єврозоні та висловились за те, щоб ЄЦБ мав право купувати суверенні боргові зобов’язання країн-членів ЄС, які переживають економічні труднощі. Позиція Італії полягала у тому, що це суттєвим чином сприятиме забезпеченню стабілізації на міжнародних фінансових ринках. Керівники урядів двох країн також  спільно висловились за   надання єдиних контролюючих функцій Європейському Центральному банку з 2014 року, що мало б стати першим важливим етапом у створенні Європейського банківського союзу.

У грудні 2012 року відбувся італійсько-французький саміт в м.Ліон (Франція). Під час зустрічі Президента Франції Ф.Оланда і Прем’єр-міністра Італії М.Монті, міністрами транспорту двох країн була підписана спільна декларація у сфері будівництва швидкісної залізничного шляху, яка має з’єднати Ліон з Турином. З цієї нагоди глави двох урядів заявили про те, що мають повну згоду в питаннях європейської політики та економічних проектів.

У 2012 році уряд М.Монті продовжив курс на реалізацію комплексу заходів, спрямованих на подолання фінансово-економічної кризи, у якій опинилась економіка Італійської Республіки. Головна увага зосереджувалась на реалізації низки структурних реформ, які мали на меті оздоровлення державних фінансів, зміни у податковій політиці держави, реалізацію енергетичних програм з метою диверсифікації джерел енергії, підтримку та стимулювання малих та середніх підприємств щодо виходу на зовнішні ринки, залучення інвестицій у розвиток інфраструктури.

У жовтні 2012 року Уряд прийняв закон про продовження пенсійного віку для тих категорій працюючих громадян, які не увійшли до реформи, проведеної на початку 2012 року у відповідності до Закону Збереження Італії. Зокрема, дія закону поширилась на спортсменів, військовослужбовців, шахтарів, артистів театру і кіно. Для цих категорій громадян передбачається збільшення трудового стажу на один рік .

Восени 2012 року були внесені зміни до податкового кодексу Італії, згідно з яким католицька церква зобов’язана платити податки у повному обсязі. Раніше церква платила лише стандартні податкові ставки за всю свою комерційну нерухомість, внесені ж зміни вимагають слати і за некомерційні приміщення, такі як церква, монастирі та благодійні установи.

Восени 2012 року уряд Італії схвалив закон, який скорочує кількість провінцій країни з 86 до 51, що було зроблено з метою скорочення витрат на місцеве самоврядування. Очікується, що даний закон набуде чинності з 2013 року.

Передбачається, що загальна сума скорочення видатків державного бюджету (на період до 2014 року) разом із антикризовими заходами уряду С.Берлусконі 2011 року складе близько 170 млрд.євро. Додатковий фінансовий тягар на італійські сім’ї складе 1650 євро на рік.

15 листопада в Мілані відбулось засідання членів ради директорів компанії South Stream Transport, під час якої відбулось підписання заключної інвестиційної угоди сторонами-учасниками проекту «Південний потік». Сторонами було досягнуто згоди щодо загальної суми інвестицій у спорудження наземної та підводної частини проекту у розмірі 16 млрд.євро. Акціонерами також було домовлено про утворення постійно діючої штаб-квартири компанії South Stream Transport в м.Амстердам, яка здійснюватиме управління проектом.

21 грудня Прем’єр-міністр Італії Маріо Монті подав у відставку, після схвалення бюджету на 2013 рік.. 22 грудня 2012 року Президент Італії Дж. Наполітано розпустив національний парламент у зв'язку з урядовою кризою.

За  даними Національного інституту статистики Італії (ISTAT) у 2012 році ВВП Італії зменшився на 2,4%, відносно 2011 року, та становив 1 389 948 млн. євро (в розрахунку на душу населення ВВП склав 22,8 тис. євро).

За даними Національного банку Італії (Banca d’Italia) у 2012 році державний борг країни досягнув 127% від ВВП, що є найвищим показником з 1990 року. Співвідношення дефіцит/ВВП складає 3%, у 2011 році цей показник становив 3,8%.

У структурі італійського ВВП за звітний період найбільшу питому вагу складали сфера послуг – 66,7%, промисловість – 21,7% та сільське господарство – 1,9%. Нижче наводяться таблиці щодо структури ВВП за показниками основних галузей економічної діяльності та темпів зростання ВВП за період 2008 – 2012 років:

Структура ВВП за показниками основних галузей економічної діяльності ( млн. євро)

Динаміка зростання ВВП у 2008-2012 роках (% , до попереднього року)

Протягом 2012 року, у порівнянні з 2011 роком, індекс промислового виробництва Італії зменшився у середньому на 6,7%. Найсуттєвіші скорочення зафіксовані у наступних галузях: виробництво продукції з гуми та пластику (-10,4%); виробництво електричних та неелектричних побутових приладів (-10%); виробництво одягу та текстилю (-9,9%); деревообробна промисловість (-9,4%); металургія та виготовлення металевих виробів (окрім станків) (-7,3%).

Впродовж 2012 року, відбулось зростання  індексу цін на виробництво товарів на внутрішньому італійському ринку на 4,2%, у порівнянні з 2011 роком. Для товарів, що продаються на зовнішньому ринку зростання склало 1,7% (1,3% для країн єврозони, 2,0% для країн, що не входять в єврозону). Загальний індекс зріс на 3,6%. Найбільше зростання індексу цін на виробництво товарів на внутрішньому ринку зафіксовано у секторі продуктів харчування, напоїв та тютюну  - +4,5%, на зовнішньому ринку – у галузі виробництва коксу та нафтопродуктів - +2,4%,

Відповідно до останніх статистичних даних, середньорічна інфляція в Італії у 2012 році склала 3,0% (2,8% у 2011 році), індекс споживчих цін становив 105,9% (базовий 2010=100%). Гармонізований індекс споживчих цін в річному обчисленні виріс на 2,6%.

За даними ISTAT, впродовж 2012 року на внутрішньому ринку Італії найбільше зростання індексів споживчих відбулось на:  комунальні послуги  (+7,1%), транспорт (+6,5%.), медичні послуги (+4,3%), алкогольні напої та тютюнову продукцію (+5,9%).

У 2012 році рівень безробіття в Італії складає 10,7%, на півдні країни цей показник досягає 17,2%. Загальний рівень зайнятості дорівнює 56,8%, що на дві десятих пункти нижче ніж у 2011 році.  

Згідно статистичних даних, у 2012 році середнє зростання заробітної плати у середньому склало 1,9%, у порівнянні з попереднім роком, а соціальні витрати зросли на 0,9%. Середньорічний приріст витрат на оплату праці склав 1,6%.

Податкове навантаження в 2012 році збільшилось до 44%, порівняно з 42,6%, зафіксованими у 2011 році. Витрати на споживання домашніх господарств показали значне зменшення об'єму (-4,3%), у в 2011 році цей показник був позитивним (+0,1%). Зниження споживання домашніх господарств було особливо помітно на товари (-7%), витрати на послуги знизились на 1,4%. З точки зору споживчих цілей, скорочення більш виражене у витратах на одяг та взуття (-10,2%) і транспорт (-8,5%).

Динаміка основних макроекономічних показників розвитку Італії

(% до попереднього року)

Відповідно до даних Національного інституту статистики Італії, протягом 2012 року товарообіг Італії з країнами світу становив 168,485 млрд. євро, відносно 2011 року відбулось зниження на 1,1%, при цьому обсяги експорту становили 389,725 млрд. євро, що на 3,7% більше показника попереднього року, а імпорту – 378,76 млрд. євро, що менше відповідного показника 2011 року на 5,6%. Сальдо торговельного балансу з країнами світу, на відміну від 2011 року, є позитивним та становить 10,965 млрд. євро.

За звітний період відбулось зниження на 4% товарообігу Італії ї з країнами ЄС: обсяги експорту становили 209,213 млрд. євро, що менше показника 2011 року на 0,7%, а імпорту – 200,314 млрд. євро, зниження склало -7,1%. Загальний товарообіг з країнами ЄС становив 409,527 млрд. євро. Сальдо торговельного балансу є позитивним та становить 8,899 млрд. євро.

У 2012 році, як і в попередні роки, основними торговельними партнерами Італії залишалися країни ЄС (Німеччина, Франція, Іспанія, Великобританія, Нідерланди), Швейцарія, КНР, США та Росія.

Протягом звітного періоду збільшення італійського експорту спостерігалось з наступними країнами: Україна - +4%, США - +12,4%; Швейцарія - +10,8%, Туреччина - +10,2%, Великобританія - +8,1%; Росія - +7,4%. Зменшення експортних обсягів зареєстровані з наступними країнами: Китай – -9,9%, Іспанія – -8%, Німеччина – -1,1%; Франція – -1,0%.

Серед галузей італійської економіки відбулось збільшення експорту наступної продукції: палива мінеральні, нафта та продукти її перегонки, бітумінозні речовини – на 21,8%, літальні апарати, космічні апарати та їх частини – на 21,4%, фармацевтична продукція – на 14,4%, реактори ядерні, котли, машини, обладнання та механічні пристрої – на 2,6%,. 

У 2012 році, у порівнянні з 2011 роком відбулось зниження імпортних  обсягів майже з усіма країнами-основними торговельними партнерами Італії: Китай – на 16,5%;  Великобританія – на 12,7%; Німеччина – на 11,5%; Іспанія – на 7%; Франція – на 6,8%; Нідерланди – на 3%; США – на 2,8%.  З Україною у 2012 році імпорт знизився на 17,8%.

Серед галузей італійської економіки відбулось найсуттєвіше зменшення імпорту наступної продукції: засоби наземного транспорту, окрім залізничного та трамвайного – на 22,7%; чорні метали – на 19,7%; електричні машини, обладнання та їх частини, телевізійна апаратура – на 18,9%.  

Показники зовнішньої торгівлі Італії товарами протягом 2008-2012рр. надаються в нижчезазначеній таблиці (млрд. євро):