Русскоязычный заголовок: О Панарабской зоне свободной торговли
Щодо Панарабської зони вільної торгівлі
Питання розвитку міжарабського торговельно-економічного співробітництва знаходиться в полі зору місцевих економічних експертів, якими аналізуються ефективність прийнятих рішень у цій сфері, більшість з яких, за виключенням Ради Перського співробітництва (Gulf Cooperation Council), до 2005 року вважалися як непродуктивні.
У 2005 році, після формального укладання у 1997 році, було остаточно ухвалено рішення щодо створення Панарабської зони вільної торгівлі (Greater Arab Free Trade Area, GAFTA), яка залишається до цього часу найбільш масштабним регіональним заходом. За час, що минув, фахівцями робиться висновок щодо позитивних наслідків ліквідації або помітного зменшення митних бар’єрів на зростання торгівельного співробітництва між країнами арабського світу.
Незважаючи на домінування у міжарабському торгівельному обігу країн Перської затоки, Сирія має свою добру частку у забезпеченні загального зростання об’ємів торгівлі. Серед 18 країн учасниць GAFTA у 2005 році Сирія була серед шістьох країн, які мали на той час позитивний баланс зовнішньої торгівлі усередині цієї торгівельної зони, а саме 700 тис. дол.. США, у той час КСА – 7.3 млн.дол.США.
Проведені у 2006 році дослідження міжнародних експертів засвідчили зростання об’ємів міжарабської торгівлі у порівняні з минулими роками в межах 16 – 24%, де частка Сирії була вельми незначна, але вельми важлива як експортера продуктів харчування.
Дослідження, проведені ООН у квітні 2009 року, підтвердили позитивні висновки щодо ефективності GAFTA, яка стала добрим виключенням серед числа інших регіональних торгівельних союзів. Створення GAFTA стимулювало зростання як експорту та і імпорту, загальне зростання не перевищує 12%.
Вельми позивним був вплив GAFTA на розвиток сирійської економіки, зростанню об’ємів торгівлі САР з іншими країнами арабського світу.
Сирійський Національний центр аграрної політики у своїх аналітичних висновках у липні 2008 році, зокрема, підкреслює вплив GAFTA на більшість секторів сирійської економіки, зокрема зростанню торгівлі агропромисловою продукцією. Наголошуючи на необхідності продовження ринкових перетворень, експерти сирійського центру виступили за подальше поглиблення співробітництва всередині GAFTA та ліквідацію тарифного регулювання не тільки у торгівлі товарами, але й послугами та в інвестиційній сфері.
Разом з тим продовжують існувати проблемні елементи у системній організації діяльності GAFTA не всі поставлені цілі були досягнуті, що значною мірою пояснюється наявністю політичними розбіжностями між деякими країнами GAFTA. Деякі члени GAFTA продовжують порушувати взяті на себе зобов’язання шляхом запровадження нетарифних бар’єрів у зовнішній торгівлі з метою захисту власних ринків та національних виробників. Продовжують мати місце затримки з митним оформленням на кордонах, обмежувальні норми щодо ліцензування імпорту, товарний демпінг, а також провал зі створенням незалежного арбітражного комітету GAFTA.
З точки зору Сирії, основним негативним чинником GAFTA є широко поширені порушення положень угоди про визначення оригінального походження товарів. Згідно відповідних норм GAFTA, тільки товари, додана вартість яких на 50% створена всередині цього торгівельного блока, можуть бути звільнені від митного оподаткування. Між тим, більшість дешевого китайського реекспорту, переважно з ОАЕ, Йорданії, та інших країн Перської Затоки, мають арабський товарний знак країни GAFTA.
Таким чином, товари не обкладаються митом та відповідно шкодять інтересам сирійських виробників аналогічної продукції. Проблема продовжує загострюватися, що наразі стало предметом окремої уваги Уряду САР, яким готуються відповідні заходи щодо захисту внутрішнього ринку Сирії. Ситуація погіршується тим, що згідно місцевої статистики частка сирійського експорту до країн GAFTA зменшився з 27% у 2004 році до 16% у 2005 році Наразі тенденція зберігається, що свідчить про низький рівень конкурентоспроможності сирійських товарів в країнах регіону.
В рамках GAFTA залишається неврегульованим питання порушення принципів вільної конкуренції через субсидіювання деяким урядами внутрішнього виробника. В якості приклада наводиться політика уряду Єгипту, яким об’єми субсидій на споживання природного газу підвищені з 2.6 млрд.дол.США у 2004 році до 11.4 млрд.дол.США у 2008 фінансовому році. В такій ситуації собівартість виробництва товарів, наприклад, в Сирії та Лівані, в ціні яких значна частка належить паливній складовій, стають неконкурентними.
Зважаючи на негативні тенденції у промисловому виробництві,в Сирії поширюється критика курсу на поширення практики укладення угод про вільну торгівлю без врахування необхідності створення необхідних умов для розвитку конкурентоспроможності власних виробників.
| 
Сирія
