ІНДІЯ. Загальна довідка
|
Офіційна назва
|
Republik of India
|
|
Столиця
|
Нью-Делі (294 783)
|
|
Рік здобуття незалежності
|
1947
|
|
Поясний час
|
Гринвіч плюс 5 У2
|
|
Загальна площа (кв. км)
|
3 287 263, зокрема
Сільгоспугіддя (кв. км) - 3 287 263
Ліси (кв. км) - 685 000
|
|
Населення
|
Чисельність населення (осіб) - 1 045 845 226
Густота населення (осіб/кв. км) - 318,2
Частка міського населення (%) - 28
Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) – 24
Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб) - 9
Тривалість життя (років) - 63
Частка дорослого письменного населення (%) - 52
|
|
Харчування (денно калорій на душу населення)
|
2395
|
|
Річне споживання палива (кг на душу населення)
|
247
|
|
Валюта
|
1 індійська рупія (Rs) = 100 пайс
|
|
ВНП ($ США на душу населення)
|
2500
|
|
Мови
|
Гінді та англійська (офіційні). Ще кожною з 11 мов розмовляє понад 20 млн осіб
|
|
Етнічні групи
|
Індуси (гіндустанці та бігарці) - 38,8%
Тслугу - 8,2%
Бенгальці - 8,1%
Маратгі - 7,6%
Таміли - 6,9%
Раджастхані - 5,0%
Гуджараті - 4,7%
Малаялі - 4,0%
Канара - 3,9%
Орія - 3,6%
Пенджабці - 2,7%
Бйойжпурі - 2,5%
Ассамці - 1,6%
|
|
Релігійний склад населення
|
Індуїсти - 81,3%
Мусульмани-суніти - 12%
Мристияни - 2,3%
Сикхи - 1,9%
Буддисти - 0,7%
|
|
Глава держави
|
Президент(реальну провідну роль відіграє глава уряду)
|
|
Законодавчий орган
|
Двопалатний парламент
|
|
Державний устрій
|
Федеративна республіка
|
|
Адміністративно-територіальний поділ
|
28 штатів і 7 союзних територій
|
Історія
Найстародавнішою цивілізацією на території сучасної Індії вважається дравідська. Вона існувала до середини 3-го тис. до н. е. Потім з'явилася індуська цивілізація, яка зникла за 1500 р. до н. е., вочевидь, у зв'язку з вторгненням арійців. Протягом наступних тисячі років розвивалися соціально-економічні системи, в основі яких лежав буддизм. Численні князівства утворювались і зникали, але рідко кому таланило встановити контроль над усім Індостаном. Імперія Маур'я (325-185 рр. до н. е.) була першою всеіндійською імперією. Після її розпаду знову настала тривала розпорошеність. Починаючи з VIII ст. н. е. в Індію проникав іслам, причому особливо інтенсивно — з Центральної Азії протягом XI-XVI ст. Мусульманське правління на більшій частині території Індії тривало по її завоювання 1398 р. арміями Тамерлана. У 1526-1858 рр. в Індії існувала імперія Великих Моголів, яку заснував нащадок Тамерлана Бабур. Протягом 1498-1503 рр. португальці заснували на території Індії кілька торговельних пунктів (Ґоа, Даман, Діу). Незабаром з'явились англійці та голландці. У 1603 р. британська Ост-Індська компанія одержала в Моголів право на торгівлю спеціями й текстилем. Компанія стала фактичною господаркою Індії. Французькі поселення з'явилися 1664 р. (Пондішері). У 1739 р. перси на чолі з Надірша-хом вторглися в Північну Індію, штурмом захопили та пограбували Делі. Велика Британія 1763 р. захопила Бенгалію (південно-східна Індія). Внаслідок чотирьох англо-майсурських війн 1767-1799 рр. вся Південна Індія опинилася під контролем Великої Британії. У 1803 р. британські війська захопили Делі, 1843 р. — князівство Ассам, а 1849 р., після двох англо-сикхських війн, — Пенджаб. Після придушення повстання місцевих солдатів (сипаїв) британська корона відтрутила компанію від управління Індією, і остання 2 серпня 1858 р. згідно акту парламенту фактично стала протекторатом Великої Британії. Наступні акти британського парламенту надавали індійцям права в самоврядуванні. Національно-визвольну боротьбу очолив створений 1885 р. Індійський національний конгрес. Його лідером був М. Ґанді. Протягом 1945-1947 рр. велися переговори про незалежність між колонією та метрополією. Індія стала незалежною 15 серпня 1947 р. За релігійною ознакою Велика Британія розділила півострів Індостан на дві держави — Індію та Пакистан, і кожній з них незалежність надала окремо. Територіально-етнічне розмежування було досить кривавим. 26 листопада 1949 р. прийняли нову конституцію (набрала чинності 26 січня 1950 р.), згідно з якою Індія проголошувалася республікою. Згодом французи добровільно поступилися своїми володіннями в Індії. Проти Португалії Індія застосувала зброю та долучила її території до своєї держави (згодом, 26 квітня 1975 р., Сіккім було приєднано безкровно, внаслідок політичного тиску). Після здобуття незалежності Індія вела три війни проти Пакистану та одну — проти Китаю. Викликані вони були територіальними проблемами. У відносинах Індії зі Шрі-Ланкою виникла напруженість з огляду на підтримку індійськими тамілами збройної боротьби шрі-ланкійських тамілів. Першим прем'єр-міністром був Джавахарлал Неру (1947- 1964 рр.) — прихильник планового розвитку економіки та політики неприєднання. У 1966 р. прем'єр-міністром стала його дочка Індіра Ґанді (1966-1977, 1980-1984 рр.). Вона рішуче виступала проти сикхських сепаратистів, придушивши в 1984 р. їхнє повстання. І. Ґанді вбив 31 жовтня 1984 р. її особистий охоронець, сикх за національністю. Посаду прем'єр-міністра посів її син Раджив. У 1987-1989 рр. він надав допомогу урядові Шрі-Ланки у придушенні повстання тамілів. Програв парламентські вибори 1989 р. і був убитий тамілкою-самогубцею 21 травня 1991 р. У 1991-1996 рр. прем'єр-міністром був П. В. Нарасімха Рао. На виборах 1996 р. і 1998 р. Індійський національний конгрес зазнавав поразок, і до влади прийшли націоналісти. У 1974 р. Індія провела перше випробування ядерної зброї, а в 1980 р. власним ракетоносієм запустила штучний супутник Землі. В роки своєї незалежності Індія досягла значних успіхів, але існують гострі проблеми сепаратизму, взаємин суспільних груп на релігійному ґрунті та міждержавних відносин із сусідніми державами, передусім із Пакистаном. У травні 1999 р. у Кашмірі розгорнулися найінтенсивніші за останні 20 років бої, що тривали кілька тижнів. Урядові війська придушили ісламських бойовиків. Дострокові парламентські вибори восени 1999 р. черговий раз виграли націоналісти на чолі з прем'єр-міністром А. Б. Ваджпаї (на посаді з 19 травня 1999 р.). Індійський національний конгрес на чолі з Сонею Ґанді (вдовою Р. Ґанді) перебуває в опозиції. У 2001-2002 рр. знову мали місце виступи ісламських екстремістів у Джамму і Кашмірі. 13 грудня 2001 р. внаслідок теракту біля будинку парламенту в Нью-Делі загинули 13 осіб (з них 5 — терористи). У травні 2002 р. кашмірський конфлікт між Індією та Пакистаном міг призвести до початку війни, але все обійшлося. Новим президентом 25 липня 2002 р. став Абдул Калам, перший президент-мусульманин, за фахом вчений, автор програми розвитку індійської ядерної зброї.
Природно-ресурсний потенціал
Якщо глянути на карту Індії, то зразу ж упадає в око форма країни у вигляді трикутника. Цей трикутник — сьома за площею території країна світу. Переважна частина півострова Індостан — Деканське плоскогір'я. На півночі — Індо-Ґангська рівнина, найвищі гори планети Гімалаї (найвища точка країни г. Нанґапарбат — 8126 м), а також високі гори Каракорум. У північно-східній частині — долина р. Брахмапутри та вологі горби Ассаму, зручні для вирощування чаю. Природні умови Центрального Пенджабу сприятливі для вирощування пшениці, а долини р. Гангу та Бенґал — джуту. На заході знаходиться Ґуджарат, що має бавовникові плантації. Горби Орисси вкриті лісами. Південне узбережжя відоме своїми рисовими полями і цитрусовими плантаціями. У країні можна побачити тропічні ліси, савани, кущі напівпустель, пустельну рослинність. У горах рослинність залежить від висотної поясності. Трапляються сильні землетруси, під час останнього 26 січня 2001 р.у штаті Ґуджарат загинуло близько 20 тис. осіб.
Клімат — переважно тропічний, на півночі — тропічний мусонний. На рівнинах середні температури січня коливаються від +15 до +27 °С на півдні. Середні температури найтеплішого місяця — травня — від +28 до +35 °С. У столиці середня температура січня +14, липня +31 °С. У пустелі Тар річно випадає 60-100 мм дощів, у центральних районах плато Декан — 300-400 мм. Закінчується плато горбами Нілджирі, де склалися сприятливі умови для вирощування чаю та кави. У Східних Гімалаях кількість опадів зростає до 3000-6000 мм. Найвологішим місцем на планеті вважається Черапунджі на плато Шиллонґ. Там річно випадає аж 12 000 мм опадів. Дмуть два мусони: південно-західний, який приносить помірні та сильні зливи для переважної території країни протягом червня-вересня, та північно-східний, що триває протягом жовтня-лютого. У жовтні-грудні — часті циклони та шторми (жертвами циклона в штаті Орисса 29 жовтня 1999 р. стали близько 10 тис. осіб).
Мінеральні ресурси: нафта, природний газ, кам'яне вугілля, лігніти, залізна, марганцева й титанова (ільменіт) руди, хроміти, мідь, свинець, боксити, цинк, вольфрам, уран, торій (перше місце у світі), золото, срібло, апатити, фосфорити, магнезит, барит, азбест, графіт, слюда, гіпс, алмази, дорогоцінне каміння (сапфіри, смарагди, гранати).
Економіка
Індія є аграрно-індустріальною країною, що розвивається. У структурі внутрішнього валового доходу частка сільського і лісового господарства та рибальства перевищує частку промисловості. Економіка відзначається розмаїттям форм власності. Значна її частина знаходиться в державній власності. Держава відіграє провідну роль у військових галузях промисловості, атомній енергетиці, транспорті, зв'язку.
Промисловість. Досить розвинена гірничодобувна промисловість. Видобувають вугілля, нафту, марганцеву й залізну руду, слюду, боксити. Держава контролює більшість галузей гірничодобувної промисловості. Електроенергію виробляють в основному теплові електростанції. Гідроелектростанції посідають друге місце. Є також і атомні електростанції, але їх значення у виробництві електроенергії невелике. Традиційною галуззю індійської промисловості була і є легка, започаткована ще за колоніальних часів. В її структурі на перший план виходять джутова, бавовняна (перше місце у світі за випуском тканин) та шкіряно-взуттєва галузі. Провідні галузі харчової промисловості — цукрова й тютюнова. Працюють нафтопереробні, цементні, будівельні, паперові та склоробні виробництва. Розвиваються чорна й кольорова металургія, хімічна промисловість, машинобудування. На сході сформувалася вугільно-металургійна база країни, яку інколи називають «індійським Руром». В її створенні брав участь колишній СРСР, надіславши туди й чимало українських фахівців. Машинобудування в Індії розвивалося після здобуття незалежності. Держава здійснила значні інвестиції та тримала цю галузь під жорстким контролем. Випускають літаки, судна, локомотиви, вагони, автомобілі, верстати, двигуни тощо. Огранюють алмази й дорогоцінне каміння. У країні потужна кінопромисловість (перше місце у світі за кількістю фільмів річно). Близько 2/5 обсягу промислового виробництва забезпечують дрібні та ремісничі підприємства.
Сільське господарство. Переважають дрібні ферми й господарства селян-одноосібників. У сільському господарстві зайнято 2/3 робочої сили. Така висока питома вага робочої сили свідчить про те, що країна є аграрною, а її сільське господарство — недостатньо механізоване. Абсолютна більшість оброблюваних земель засівається. Подекуди врожай збирають двічі на рік. Зрошується 1/5 сільськогосподарських угідь. Основні продовольчі культури — рис, пшениця, просо, бобові, олійні. Індія — один із найбільших у світі виробників цукрової тростини, арахісу, чаю, бавовнику, рицини. Вирощують каву, різноманітні спеції, добувають каучук. У країні зосереджено 1/4 світового поголів'я великої рогатої худоби. Вирощують також кіз, овець, свиней, верблюдів. Розвиваються шовківництво, рибальство, птахівництво. Країна в основному забезпечує себе продовольством, але проблема голоду завжди висить, ніби Дамоклів меч. Великої шкоди сільському господарству завдають повені та посухи.
Транспорт. Довжина залізниць — понад 60 тис. км, автошляхів — понад 2 млн км. Для внутрішнього судноплавства використовуються ріки. Загальна протяжність судноплавних рік — 14 тис. км. Є й порівняно невеликий морський торговельний флот. Головні морські порти — Мумбай (Бомбей), Калькутта, Ченай (Мадрас), Кандла-Ґандідхан, Вішакхапатнам, Мангалуру, Мармаґан-Панаджі.
Зовнішня торгівля. Основні експортні товари — машини, обладнання, одяг, шкіра та вироби з неї, хімічні товари, бавовняні тканини, вироби з джуту, залізна руда, чай, кава, спеції, консерви, риба й морепродукти, діаманти.
Імпортують мінеральне паливо, транспортне устаткування, напівдорогоцінне каміння, добрива, сталь, 70% необхідних кольорових металів та інші товари.
Головні зовнішньоторговельні партнери — США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Бельгія, Росія, Саудівська Аравія, Кувейт, Австралія, Об'єднані Арабські Емірати. З країн Перської затоки Індія ввозить паливо, але практично нічого туди не експортує.
В економіці країни помітну роль відіграє міжнародний туризм.
Туристичні об'єкти
Національні парки Бандхавґарх, Бхаратпур, Велвадар, Ґір-Форест, Дад-хва, Данделі, Джавхар, Казіранґа, Канха, Кейбул-Ламджао, Корбетт, Кришнаґірі-Упаван, Манас, Рантхамбхор, Санджай-Ґанді, Сасанґір, Тароба, Флаверс-Веллі, Шивпурі та ін.
.
У столиці — обсерваторія Джантар Мантар (1725 р.), палац Раштрапаті Бхаван (1929 р.), храм Лакшмі Нараян (1938-1939 рр.), Національний музей, Меморіальний музей М. Ґанді, Меморіальний музей Дж. Неру, Інтернаціональний музей ляльок, Національна галерея сучасного мистецтва.
У Делі — міські мури з брамами, фортеця Лал-Кіла (Червоний форт, 1639-1648 рр.) із палацами Ранг-Махал, Дівані-Ам, Дівані-Кхас, найбільша у країні соборна мечеть Джамі Масджид (1644— 1658 рр.), Моті Масджид, або Жемчужна мечеть (1659 р.), руїни міста Фірозабада (1351 — 1388 рр.), палацово-фортечного ансамблю Пурана-Кіла (1538—1545 рр.) із мечетями Кулан (1380 р.) і Кілаї-Кухна (1545 р.), мавзолей Гумаюна (XVI ст.); музеї: Природничої історії, Ремісництва, Залізничного транспорту, Тибетський дім, Національний філателістичний, Військово-повітряних сил; зоопарк; неподалік від міста — міста-фортеці (XIV ст.) Сирі, Джаханпанах, Туґлакабад із мавзолеєм Ґіяс-ад-діна, Лал-Кот із комплексом Кутаб-Мінар (унікальна колона з чистого заліза (415 р.), руїни мечеті Кувват-уль-Іслам (1193— 1300 рр.), мінарет заввишки 73 м (1199—1220 рр.), мавзолей Ільтутмиша).
У країні — безліч історичних, архітектурних, релігійних пам'яток і музеїв, головні серед них — Аґра (всесвітньо відомий мавзолей Тадж-Махал), Амритсар (Золотий храм), Бхубанешвар (храм Лінгараджа), Варанасі (Золотий храм Шиви), Мадурай (храм Меєнакши), Пурі (Джаґаннат).
Інша корисна інформація
Посольство Індії в Україні знаходиться в Києві, вул. Олексія Терьохіна, 4. Телефони 468-66-61, 468-62-19, 468-70-32, факс 468-66-19.
Посольство України в Індії (Шрі-Ланці — за сумісництвом) знаходиться в Нью-Делі, 110057, NewDelhi, 46, Paschimi Мarg, VasantVihar. Телефони (8-10-9111) 614-60-41, 614-60-42, факс 614-60-43, 614-61-03.
|
Індія
