ІРАК. Загальна довідка
|
Столиця
|
Багдад (5 605 000)
|
|
Рік здобуття незалежності
|
1932
|
|
Поясний час
|
1932
|
|
Поясний час
|
Ґринвіч плюс З
|
|
Загальна площа (кв. км)
|
435 052
Сільгоспугіддя (кв. км) - 55 000
Ліси (кв. км) - 2 000
|
|
Населення
|
Чисельність населення (осіб) - 24 001 816
Густота населення (осіб/кв. км) - 55,2
Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) - 6
Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб) - 6
Тривалість життя (років) - 67
Частка дорослого письменного населення (%) - 54,6
|
|
Харчування (денно калорій на душу населення)
|
2121
|
|
Річне споживання палива (кг на душу населення)
|
1145
|
|
Валюта
|
1 іракський динар (ID) = 1000 філів
|
|
ВНП ($ США на душу населення)
|
2500
|
|
Мови
|
Арабська (офіційна), англійська, курдська, фарсі, турецька, ассирійська
|
|
Етнічні групи:
|
Араби - 79%
Курди - 16%
Перси - 3%
Туркмени - 2%
|
|
Релігійний склад населення:
|
Мусульмани -шиїти - 65%
Мусульмани-суніти - 32%
Мристияни - 3%
|
|
Вищий орган державної влади
|
Рада революційного командування. Голова Ради є автоматично президентом країни та головнокомандувачем її збройних сил
|
|
Вищий законодавчий орган
|
Національна рада
|
|
. Адміністративно-територіальний поділ
|
18 провінцій, з яких 3 утворюють автономну область Курдистан
|
Історія
Там, де нині знаходиться Ірак, за сивої давнини була Месопотамія, що вважається колискою цивілізації. Месопотамія означає межиріччя (маються на увазі ріки Тигр і Євфрат). На її території в 4-му тис. до н. е. існували шумерські міста-держави, в 3-му тис. — Аккад, у 2-му тис. — Вавилонія, у 1-му тис. до н. е. — Ассирія та Елам. Протягом 539 — 331 pp. до н. є. Ірак входив до складу перського царства Ахеменідів, а після 331 р. до н. е. впродовж двох століть належав до держави Селевкідів, після цього з IIст. до н. е. був у складі Парфянського царства. З 227 р. н. е. країною знову правила перська династія — Сасаніди. У 637 p., після битви при Кадісії, регіон завоювали араби, які принесли сюди свою мову та іслам. Територія була з 661 р. частиною халіфату Омейядів, а протягом 750 — 1258 pp. — Аббасидів. За Аббасидів Багдад вважався центром світової науки, особливо в царині математики, астрономії, географії, медицини та філософії. У 1258 р. сюди вдерлися монголи. Після них боротьбу за контроль над регіоном вели іранські й турецькі правителі. У 1534 р. країну завоювала Османська імперія, і країна була в її складі майже до закінчення Першої світової війни, коли в 1917 — 1918 pp. турків витіснили британські вояки. Від Ліги Націй Велика Британія мала мандат на управління регіоном упродовж 1920-1932 pp. У 1921 р. британці запропонували визнати еміра Ахда Аллаха Фейсала з династії Хашимітів (сина Хуссейна — шерифа Мекки) як короля Фейсала, що й було зроблено. 23 серпня 1921 р. Ірак став королівством. 3 жовтня 1932 р. було проголошено його незалежність. Після смерті корорля Фейсала 8 вересня 1933 р. трон посів його син Газі. Але й він раптово (у віці 27 років!) помер 4 квітня 1939 р. і на троні опинився його син Фейсал II, якому ще не було 4-х років. У квітні-травні 1941 р. Велика Британія знов окупувала Ірак після того, як там 1 квітня стався пронацистський військовий переворот. У лютому 1958 р. було утворено Арабський союз Іраку та Йорданії. Але 14 липня того ж року військовики влаштували кривавий путч: короля Фейсала IIвони вбили, монархію ліквідували, Арабський союз розірвали. Вже. наступного дня Ірак проголосили республікою. Лідером цього путчу був генерал Абдель Керим Касем. Він став прем'єр-міністром, користувався великою повагою серед комуністичних лідерів СРСР, що не заважало йому розстрілювати іракських комуністів. 9 лютого 1963 р. під час чергового путчу генерала Касема вбили. Владу захопив полковник Абдель Салям Ареф, але 13 квітня 1966 р. він загинув в авіаційній катастрофі. Після нього при владі був його брат генерал Абдель Рахман Ареф. Вони дотримувалися проамериканських поглядів. 17 липня 1968 р. стався новий путч. До влади доступилася Партія арабського соціалістичного відродження (Баас) на чолі з генералом Ах-медом Хасаном аль-Бакром, яка спромоглася провести соціально-економічні реформи. 16 липня 1970 р. прийняли тимчасову конституцію, що є чинною й нині. Іракське суспільство складається з різноманітних етнічних і релігійних угруповань. У ньому курди завжди вели боротьбу за свою незалежність. 16 липня 1979 р. внаслідок чергового військового путчу владу надовго захопив віце-президент генерал Саддам Хуссейн ат-Такриті. Не завжди режим С. Хуссейна мав добрі відносини з арабським світом. Але під час ірано-іракської війни 1980—1989 pp. Ірак отримував допомогу навіть від тих арабських держав, які раніше до С. Хуссейна ставилися критично. У 1990 p. C. Хуссейн спровокував конфлікт із Кувейтом. Розпочалося з прикордонних проблем, а закінчилося анексією Іраком Кувейту. В ніч проти 2 серпня Ірак ввів до Кувейту свої війська, а 8 серпня оголосив Кувейт своєю дев'ятнадцятою провінцією. ООН запровадила стосовно Іраку санкції та зажадала від нього вивести війська з Кувейту до 15 січня 1991 р. Під керівництвом США було проведено підготовку до війни та блискуче виграно її в січні-лютому 1991 р. в районі Перської затоки завдяки операції «Буря в пустелі». Під час війни іракськими ракетами вперше було обстріляно Ізраїль. Наприкінці війни шиїти й курди підняли повстання проти режиму С. Хуссейна, але воно було жорстоко придушено. ООН висунула такі вимоги до Іраку: знищення хімічної, бактеріологічної та деяких інших видів зброї, розкриття іракського ядерного потенціалу, звільнення всіх військовополонених, допуск міжнародних інспекторів. Зняття санкцій ООН було поставлене в залежність од виконання згаданих умов. Було досягнуто певних результатів. Але 1992 р. Ірак відхилив пропозицію ООН продавати нафту з метою закупівлі товарів лише гуманітарного характеру. Тривали конфлікти з курдами та шиїтами. У 1993 р. країни Заходу встановили над північною частиною Іраку (саме там проживають курди) зону, закриту для польотів іракської авіації. Пізніше таку ж зону було встановлено на півдні, де мешкають шиїти. 29 травня 1994 p. C. Хуссейн став ще й прем'єр-міністром країни та визнав 10 листопада незалежність Кувейту. Між ворогуючими іракськими курдськими угрупованнями протягом 1995 — 1996 pp. точилися запеклі бої. ООН поновлювала свої санкції, а Ірак і далі відмовляв у відновленні експорту нафти на умовах ООН, оскільки розглядав їх як порушення його суверенітету. Час від часу з'являлася інформація про підготовку заколотів, спрямованих на повалення режиму С. Хуссейна. Були розстріли, але С. Хуссейн залишався при владі. На референдумі 15 листопада 1995 р. 99% населення висловилися за перебування С. Хуссейна на посту лідера Іраку протягом подальших семи років. Через брак ліків відчутно зросла смертність, а надто дитяча. Але це не заважає тоталітарному режимові будувати розкішні палаци для С. Хуссейна, кількість яких сягнула півсотні. У вересні 1996 р. урядові війська атакували курдські міста на півночі країни. У відповідь США негайно бомбардували стратегічні об'єкти на півдні Іраку. Іракські власті часто чинили перешкоди діяльності міжнародних експертів. США погрожували за це бомбити іракські об'єкти. У 1998-1999 pp. такі погрози американці та британці виконували. Ракетно-бомбова операція в грудні 1998 р. мала назву «Лисиця в пустелі». У листопаді 2002 p. C. Хуссейна переобрали президентом на новий термін. СІІІА звинуватили С. Хуссейна у розробці зброї масового знищення (що він рішуче відкидав), потуранні терористам і восени 2002 р. разом із Великою Британією вели активну підготовку до війни з Іраку. 26 листопада до країни прибули інспектори ООН для перевірки створення Іраком зброї масового знищення. 20 березня 2003 р. США за підтримки Великої Британії без рішення Ради безпеки ООН розпочали війну проти Іраку. Вже 9 квітня їхні війська ввійшли в центр Багдада, 14 квітня зайняли Тікрит. 15 квітня бойові дії вже не велися. С. Хуссейн лишилися живим і переховується, а двох його синів вбили. Американці розпочали заходи щодо організації післявоєнного життя країни. Цивільним адміністратором США призначили 21 квітня Джея Гарнера, 12 травня його заступив Пол Бремер.
Природно-ресурсний потенціал
На переважній частині країни — Месопотамська низовина. На півночі й північному сході підносяться хребти Вірменського та Іранського нагір'їв (г. Хаджі-Ібрагім, 3598 м — найвища точка країни). Взимку в горах — сніг. Ріки Тиґр і Євфрат після злиття мають спільну назву — Шатт-ель-Араб. Це вже, по суті, судноплавна дельта. Завдяки їй Ірак має вихід до Перської затоки. Ріки Тиґр і Євфрат перетинають усю країну з північного заходу на південний схід. Вони несуть мул до великої западини, що могла б бути напрочуд родючою, якби не засоленість та ерозія. Ріки розділяє рівнина Аль-Джазіраф. Вони течуть серед боліт. Уздовж рік трапляються оазиси. За межами згаданих рік, нагір'їв і рівнини решта території являє собою пустелю.
Клімат на півночі країни — субтропічний, на півдні — тропічний. Середня температура січня в Мосулі +7, липня +33 °С. На півдні країни температура часто сягає +50 °С. Дощів випадає річно в межах 50—1500 мм. У столиці середня температура січня +10, липня +35 °С. Річна кількість опадів — 140 мм.
Мінеральні ресурси: нафта, природний газ, марганець, сірка, фосфорити, сіль, мармур, будівельні матеріали.
Економіка
Промисловість. Основа економіки — нафтодобувна промисловість. Були часи, коли Ірак за обсягом видобутої нафти посідав друге місце у світі. Внаслідок воєн (проти Ірану та ООН) ця галузь промисловості занепала. Видобувають також природний газ, сірку, фосфорити, мармур. Є нафтопереробні, цементні, текстильні, шкіряно-взуттєві підприємства. Слід також відзначити сільськогосподарське машинобудування, автомобілескладання, фармацевтичну, електротехнічну та деякі інші галузі.
Сільське господарство. Є гостра потреба в іригації. В оазисах вирощують фінікову пальму (за її врожаями Ірак поза конкуренцією — 80% світового виробництва). Вирощують зернові культури, сезам, бавовник, тютюн, овочі, плоди, баштанні. Пшеницю та ячмінь висівають узимку, рис — влітку. Екстенсивне тваринництво: велика рогата худоба, верблюди, віслюки, коні, мули. Рибальство.
Транспорт. Довжина залізниць — близько 3 тис. км, автошляхів — 45,6 тис. км (з них понад 20 тис. км — із твердим покриттям), нафтопроводів — 4,2 тис. км, газопроводів — 2,6 тис. км. Головний річковий порт — Багдад на Тиґрі, морський — Басра. Тоннаж морського торговельного флоту — 2 млн т дедвейту. Міжнародні аеропорти — у столиці та Басрі.
Зовнішня торгівля. Основний експортний товар — нафта, але вона експортується в межах дозволеної квоти (4 млрд $ США річно) через запроваджене з ініціативи США торговельне ембарго та заборону ООН на експорт нафти. Мало експортується й інших традиційних товарів — фініків, шкур, бавовни, вовни.
Свого продовольства Іраку гостро бракує. Якщо воно не надходить із-за кордону, то населення голодує.
Імпортують метали, текстиль, цукор, транспортні засоби, деревину, папір, продукцію машинобудування.
Туристичні об'єкти
У столиці — палац Аббасидів (XII— XIIIст.), міська брама Баб аль-Вастані (1221 p.), мавзолей Зубайди (XIIIст.), ансамбль медресе Мустансирія (XIII — XXст.), мінарет Сук аль-Ґазаль (1279 p.), караван-сарай хан Марджан (хан Орт-ма, 1359 p.), мавзолей Муси аль-Кадима (Золота мечеть, XVI —XXст.), палац ар-Рихаб; музеї: Іраку, Природничої історії, Етнографічний, Арабських старо-житностей, Сучасного мистецтва, Зброї, палацу Аббасидів; у передмісті Ель-Казімайн — мечеть Каземія, або Золота, із чотирма мінаретами з золотими банями, мавзолей імамів Муси аль-Казіжа та Мухаммеда аль-Джаваді.
В Ен-Неджефі — мавзолей-мечеть із золотою банею халіфа і першого імама Алі (двоюрідного брата й зятя пророка Мухаммеда).
У Кербелі, священному місті шиїтів, — мечеть і мавзолей мученика імама Ху-сейна (сина Алі, онука пророка Мухаммеда) та гробниця його брата Аббаса.
У Мосулі — міські мури (XII ст.), Велика мечеть Нурад-діна (Джамі і аль-Кабір, 1170 — 1172 pp.) із мінаретом (XII ст.), медресе аль-Іззія (XII ст.), руїни палацу Кара-Сарай (XIII ст.), мавзолей імама Ях'я (XIII ст.), мавзолей Аун-аддіна (1247 p.), церкви Мар Аху-деммех (X ст.) і Мар Шамун (XIII ст.), Міський музей, на протилежному березі Тигру — руїни столиці Ассирійського царства Ніневії; поблизу міста — мечеть-мавзолей Набі Юнус (X ст.).
У Самаррі — руїни палацу Джаусак, руїни Великої мечеті Мутаваккіля (846 — 852 pp.) із спіралеподібним мінаретом аль-Мальвія, руїни палацу Бальку-вара (854 — 859 pp.), палац Мутаваккіля та мечеть Абу Дулаф (860—861 pp.), руїни замку Каср аль-Ашик (878 — 882 pp.), руїни мавзолею Куббат ас-Сулайбія.
У Хіллі — мавзолей дочки імама Ху-сейна, поблизу міста — руїни давнього Вавилону, Вавилонський музей.
Інша корисна інформація
Посольство Іраку в Україні знаходиться в Києві, вул. Анрі Барбюса, 49. Телефон 247-48-36, факс 247-48-34.
Посольство України в Республіці Ірак знаходиться в Багдаді, Baghdad, Al-Mansour, Dist. 609, St. 1, H. 20, P. О. Box 15192AlYarmouk. Телефони (8-10-9641) 543-98-47, 542-98-49, факс 541-98-40. |
Ірак
