Македонією називається історична область, розташована в центральній частині Балканського півострова.

 

Протягом V-II ст. до н. е. на території регіону існувала держава, яку згодом назвали Стародавньою Македонією. Особливо видатний внесок у її розбудову зробили цар Філіпп II та його син Александр, знаний в історії як Александр Великий, або Александр Македонський. Після його смерті створена ним імперія розпалася, і 148 р. до н. е. Македонія перетворилася на провінцію Римської імперії. Після римлян естафету в 395 р. підхопила Візантійська імперія. У VI ст. на території регіону поселилися слов'яни. Країну завоювала Болгарія в IX ст., Візантія — у 1018 р. До складу Другого Болгарського царства Македонія ввійшла 1230 p., в XIV ст. потрапила під владу Сербії. Після битви на р. Марица 1371 р. Македонію завоювали турки. За Сан-Стефанським договором 1878 р. Македонія ввійшла до складу васала Туреччини — Болгарського князівства, але Берлінський конгрес 1878 р. залишив її за Туреччиною як одну з провінцій. Внаслідок Балканських воєн 1912-1913 pp. Македонію розділили. Сербії дісталася Вардарська Македонія, Греції — Еґейська (або Південна) Македонія, Болгарії — Піринський край. Під час Другої світової війни у 1941-1944 pp. переважну частину Вардарської Македонії окуповували болгарські війська, а решту — чорносорочечники Б. Муссоліні. У листопаді 1944 р. на територію регіону ввійшли частини Народно-визвольної армії Югославії. Сербську частину Македонії протягом 1918-1945 pp. називали Південною Сербією. У 1945 р. ця частина стала Республікою Македонією у складі ФНРЮ (згодом СФРЮ). На виборах у листопаді 1990 р. найбільше місць у парламенті виборола антикомуністична демократична партія. У січні 1991 р. прийняли Декларацію про суверенітет країни і Македонія відокремилася від Югославії. На референдумі 8 вересня 75% проголосувало за незалежність. 18 вересня 1991 р. парламент оголосив про створення незалежної держави. Конституція, прийнята 20 листопада 1991 p., проголосила Македонію «суверенною, самостійною і демократичною державою». Незалежність країни визнали Болгарія й Туреччина. Новонароджена держава заявила, що в неї немає жодних територіальних домагань. Але Греція спромоглася призупинити визнання Македонії іншими державами Європейського Союзу на тій підставі, що лише вона (Греція) має право на використання назви «Македонія». У Греції є провінція з такою ж назвою. Лише після переговорів у квітні 1993 р. Греція погодилася визнати Македонію, якщо її називатимуть «Колишня югославська республіка Македонія». З таким формулюванням Македонію й прийняли до ООН 8 квітня 1993 р. У грудні того ж року до країни ввели миротворчі сили ООН. Суперечки між Грецією та Македонією стосовно символів і емблем тривали. 1995 р. Македонія погодилася змінити свій національний прапор. 13 жовтня 1995 р. поновилися дипломатичні відносини з Грецією, 8 травня 1996 р. — з Югославією. Президентом країни з 27 січня 1991 р. був Киро Ґлигоров, 16 жовтня 1994 р. його переобрали. З жовтня наступного року, після замаху, він тільки чудом залишився живим, але дістав тяжкі поранення й втратив око (тоді вибухнула бомба, що була підкладена в автомобіль біля парламенту). Весною 1999 р. Македонія прийняла велику кількість біженців-албанців із сербського регіону Косово. Подейкують, що й своїх албанців тут значно більше, ніж за офіційними даними. 3 15 грудня 1999 р. президент — Борис Трайковський. У березні 2001 р. албанські сепаратисти взялися до зброї і до середини року вели інтенсивні бої з урядовими військами. І тільки в серпні політичні партії досягли домовленості про конституційні зміни, які б відображали інтереси македонських албанців.

 

 

Виходу до моря країна не має. Переважну частину території Македонії займає гірське плато. Найвища точка — г. Ґолемі-Кораб сягає 2764 м. Основні ріки — Вардар і Струміца. Найбільші озера — Охрид і Преспа. До висоти 700-800 м переважає степова рослинність. Вище ростуть ліси (головно дубові та букові). Країна — зона постійних землетрусів. Скоп'є зазнавав повного руйнування після землетрусів 518, 1555, 1904 і 1963 pp. (останній - силою 10 балів, понад 2000 загиблих).

 

Клімат — помірно континентальний. Середні температури січня коливаються від -1 до -3, липня — від +18 до +24 °С. Взимку часто випадає багато снігу. Річна кількість опадів — 500 мм.

Мінеральні ресурси: залізна й марган­цева руди, хроміти, мідь, свинець, цинк, нікель, золото, срібло, азбест, мармур.

 

 

Сільське господарство. Переважає рослинництво. Вирощують рис, пшеницю, кукурудзу, бавовник, опійний мак, арахіс, аніс, високоякісний тютюн. Плодівництво, овочівництво, виноградарство. Гірсько-пасовищне вівчарство є основою тваринництва. Розводять і велику рогату худобу. В озерах виловлюють рибу. Лісове господарство. Країна практично повністю забезпечує себе продукцією сільського господарства.

 

Промисловість. Видобувають залізну руду, хроміти, мідь, свинець, цинк. Працюють підприємства чорної та кольорової металургії, машинобудування, хіміко-фармацевтичної, харчової (тютюнові, виноробні, рисоочисні тощо), легкої, деревообробної галузей промисловості. Потреби в енергоресурсах країна задовольняє менше ніж на 60% за рахунок внутрішніх джерел.

 

Транспорт. Довжина залізниць — 699 км, автошляхів — близько 10 тис км. Міжнародні аеропорти — у столиці та Охриді.

Зовнішня торгівля. Основні експортні товари — одяг, текстиль, хроміти, метали, ліки, меблі, вино, сільськогосподарська продукція.

 

Імпортують нафту та нафтопродук­ти, природний газ, машини та устаткування.

 

Згідно з оцінками, приблизно 100 тис. македонців працюють у Німеччині, їхні заробітки відіграють важливу роль в економіці країни.

 

 

Національні парки Ґалічица, Маврово, Пелістер.

 

У столиці — лазні паші Даута (нині Художня галерея), храм Спасителя (XVII ст.), караван-сарай, мечеті паші Мустафи, Мурада, Іси-бега, міст через р. Вардар (XV ст.), фортеця (XIV ст., колишня резиденція сербського короля Душана) з Археологічним музеєм; поблизу — руїни античного м. Скупі (театр, терми, базиліка, некрополь), церква св. Пантелеймона в Нерезі (1164 p.).

 

У Бітолі — мечеть Ісакійя з годинниковою вежею, турецький критий ринок, турецькі лазні, собор св. Димитрія, Історичний музей; неподалік міста — руїни давньоримського м. Гераклея.

 

Значний історико-культурний і туристичний центр — Охрид, у місті — замок болгарського царя Самуїла (XI ст.), монастир св. Пантелеймона (IX ст.), базиліка св. Софії (XI ст.), церкви св. Климента (XIII-XIVст.), св. Іоанна Богослова (XIV ст.), св. Николи Шпитального (XIV ст.), Богородиці Шпитальної (XIV ст.), Історичний музей.

 

 

Посольство Македонії в Україні знаходиться в Києві, вул. Боричів Тік, 28, кв. 29. Телефон 238-66-16, факс 238-66-17.

 

Дипломатичне представництво України в Македонії знаходиться в Скоп'є, вул. Стрезово, 6. Телефони (8-10-3892) 390-399, 390-400, факс 390-401.