На нинішній території країни люди поселялися здавна. До завоювання території легіонами Юлія Цезаря в 59-51 pp. до н. е. тут із VI ст. до н. е. проживали галли, які говорили кельтськими мовами. Галлія — це стародавня назва Франції. Християнство було запроваджене в І ст. н. е. Римське панування тривало до V ст. Після 330 р. на країну нападали готи, франки, бургунди. Протягом 465-511 pp. країна була під владою короля франків Хлодвіга. Потім стала частиною імперії Карла Великого (768-814 pp.). Територія західнофранкського королівства, утвореного згідно з Верденським договором 843 p., який розділив імперію Карла Великого на три частини, відповідала нинішній території країни. Вона стала називатися Францією в X ст. У 987 р. Гуґо Капет (987-996 pp.) утворив феодальну монархію. До XII ст. Франція лишалася феодально розпорошеною. У 1302 р. було скликано Генеральні штати — перший французький парламент. Це знаменувало створення станової монархії. За володіння країною розгорнулася жорстока боротьба між правителями Бретані, Бургундії, Нормандії та королями Англії (з французької династії Плантаґенетів), яка переросла в Столітню війну 1337-1453 pp. Зубожіння, спричинене війною, викликало Паризьке повстання 1357-1358 pp. та селянську війну — Жакерію. Король Філіпп IV (1285-1314 pp.) підірвав владу феодальних вельмож, домігся зверхності над церквою і змусив папу обрати резиденцією містечко Авіньйон замість Рима. Франція перетворилася на постійно централізовану державу після вигнання англійців і бурґундів наприкінці середніх віків. Централізацію пов'язують з ім'ям Людовіка XI (1461-1483 pp.). До Франції було приєднано Бургундію, Пікардію, Прованс, Бретань. У ніч з 23 проти 24 серпня 1572 р. сталася Варфоломіївська ніч — знищення гугенотів, французьких прихильників кальвінізму. За правління королів із династій Валуа та Бурбонів (XVI-XVIII ст.) Франція була провідною європейською державою. Особливо цьому сприяли війни короля Людовіка XIV. У 1648 р. до складу Франції ввійшов Ельзас. А втім, постійні війни та колоніальне суперництво з Англією підірвали міць країни, зростало невдоволення населення феодальним режимом. У 1789 р. вибухнула французька революція, що почалася взяттям Бастілії 14 липня і супроводжувалася кривавим терором. З 21 вересня 1792 р. по 18 травня 1804 р. — період Першої республіки. її заступила імперія Наполеона І (1809-1815 pp.); Франція стала наймогутнішою державою Європи. Після цієї імперії 8 липня 1815 р, відновили монархію, яка проіснувала до 24 липня 1848 p., коли король Луї-Філіпп зрікся престолу. Протягом цього періоду Франція, втративши вплив в Індії та Канаді, почала створювати заморську імперію в Північній Африці. 29 липня 1830 р. сталася революція і встановилася буржуазна монархія. 1848-1852 pp. — період Другої республіки. її президентом був Луї Наполеон (племінник Наполеона І), який 2 грудня 1852 р. вчинив переворот, проголосив себе імператором Наполеоном III і утворив Другу імперію, що існувала до 17 лютого 1871 р. Протягом того періоду імперія розросталася, переважно в Південно-Східній Азії та на Тихому океані. У 1853-1856 pp. Франція брала участь у Кримській війні проти Росії. Поразка Франції 1870 р. у франко-прусській війні зумовила вигнання Наполеона III та встановлення в 1871 р. Третьої республіки, що існувала до 1940 р. 28 березня 1871 р. владу захопила Паризька комуна, яку 28 травня того ж року жорстоко придушив уряд А. Тьєра. Конституцію Третьої республіки прийняли 1875 р. Після 1870 р. Франція існує без монарха. Франція, Велика Британія та Росія 1907 р. уклали союз (Антанту). У Першій світовій війні Франція втратила 1,4 млн осіб убитими. За Версальським договором 1919 р. вона повернула собі Ельзас і Лотарингію, загарбані Пруссією 1870 р. Франція також одержала Саарську область, Того і Камерун. Після нападу А. Гітлера на Польщу Франція 3 вересня 1939 р. оголосила війну Німеччині. У травні 1939 р. німецькі війська почали наступ на Францію і швидко дійшли до Парижа. Поразка Франції у війні проти Німеччини в 1940 р. зумовила падіння Третьої республіки. Північну Францію окупували гітлерівці. Південь країни з 11 липня 1940 р. залишався під контролем пронімецького уряду на чолі з маршалом Анрі-Філіппом Петеном, який своєю столицею обрав містечко Віші. Генерал Шарль Анрі Жозеф Марі де Ґолль утворив у Лондоні уряд «Вільної Франції». 11 листопада 1942 р. німці окупували всю Францію. 6 червня 1944 р. американо-британсько-французькі війська висадились у Нормандії. 25 серпня 1944 р. вони визволили Париж і 3 вересня — всю країну. Ш. де Ґолль керував Францією як глава уряду з 3 червня 1944 р. по 16 січня 1947 p., коли було встановлено Четверту республіку, яка проіснувала до 8 січня 1959 р. Її заступила П'ята республіка. Чинну конституцію прийняли 28 вересня 1958 р. У 1947-1954 pp. президентом був Жюль-Венсан Оріоль, у 1954-1959 pp. Рене-Жюль-Ґюстав Коті. З 8 січня 1959 р. президентом Франції був Ш. де Ґолль. Унаслідок кровопролитних війн країни Індокитаю здобули незалежність 1954 p., Алжир — 1962 р. Одержали незалежність й інші французькі колонії в Африці. Після Другої світової війни Франція стала ядерною державою, була співзасновником Європейського економічного співтовариства. У 1966 р. країна вийшла з військової організації НАТО, але потім туди повернулася. 20 червня 1969 р. Ш. де Ґолль подав у відставку (не отримавши більшості на його пропозиції щодо несуттєвих змін до конституції), а 9 листопада наступного року помер у 80-річному віці. Далі президенти мінялися у такій послідовності: Жорж-Жан-Раймон Помпіду (1969-1974 pp.), Валері Жискар д'Естен (1974-1981 pp.), Франсуа-Морис-Марі Міттеран (1981-1995 pp.), Жак-Рене Ширак (з 1995 p.). 2000-2001 pp. були багаті на скандали, пов'язані із звинуваченням у корупції відомих політиків і чиновників (Ф. Міттеран, Ж. Ширак та ін.). На президентських виборах 2002 р. Ж. Ширак переміг лідера Національного фронту Жан-Марі ле Пена. Того ж року прийняли поправку до конституції, що зменшувала термін повноважень президента з 7 до 5 років.

 

 

 

За розміром території Франція є третьою в Європі державою після Росії та України. Понад половина державних кордонів — морські (близько 3100 км). Західна й північна частини Франції — рівнини і низькогір'я. На півостріві Бретань — низькі гранітні горби. У Нормандії — височини з родючими Грунтами. Північно-західний регіон Франції також має гарні грунти, які знаходяться на вапняках і крейдяниках, а отже, добре дренуються. На сході — середньовисотні гори (Центральний Французький масив, Юра). Центральний масив — це район високих плато і хвилястого ландшафту. На захід від Центрального масиву простяглися рівнини Бордо та естуарію р. Жиронди, на південь — рівнини Лангедоку, на схід — долина р. Рони. На південному заході підносяться Піренеї, на південному сході — Альпи. Найвища точка Альп і всієї Франції — г. Монблан (4807 м). Приблизно 1/4 території Франції вкривають ліси. В основному вони широколистяні та мішані. На півдні ліси належать до середземноморського типу.

 

Клімат — морський, помірний. На сході має певні ознаки континентального. На узбережжі Середземного моря — клімат середземноморський, тобто субтропічний: зима — волога й тепла, літо — жарке й сухе. Середні температури січня коливаються від +1 до +8, липня — від +17 до +24 °С. Річна кількість опадів — 600—1000 мм. Їхня кількість у горах зростає до 2000 мм та більше.

 

Мінеральні ресурси: нафта, природ­ний газ, кам'яне вугілля, лігніти, за­лізна руда, мідь, свинець, боксити, цинк, олово, вольфрам, сурма, уран, золото, срібло, сірка, барит, азбест, калійна, ка­м'яна і кухонна солі, тальк, флюорит, каолін.

 

 

 

Франція посідає третє місце в світі за обсягом іноземних інвестицій у національну економіку. Приблизно 1/5 зайнятих у промисловості французів працюють на підприємствах, що належать іноземному капіталові. Держава контролює іноземні інвестиції. У Франції — близько 2 мли іноземних робітників, головно низькокваліфікованих і чорно-робочих.

 

Промисловість. Франція — високорозвинена індустріально-аграрна країна. Вона посідає провідне місце у світі за обсягом промислового й сільськогосподарського виробництва. Вважається четвертою за значенням промисловою країною світу, провідною сільськогосподарською державою Західної Європи, їй належить четверте місце у світі за експортом капіталу. Промисловість забезпечує 1/3 робочих місць, 40% інвестицій, 80% вартості експорту. Видобувають кам'яне вугілля (понад 7 млн т), лігніти (понад 1,5 млн т), природний газ (понад 3 млрд куб. м), нафту (близько 3 млн т), залізну руду, боксити, цинк, уран, золото, калійну, кам'яну і кухонну солі. Річне виробництво електроенергії становить понад 450 млрд кВт/год. 2/з (за іншими даними — 3/4) виробництва електроенергії забезпечують атомні електростанції. Це — важлива специфічна ознака Франції. Розвинені чорна і кольорова металургія. Виплавляються чавун, сталь, алюміній, мідь, свинець, цинк тощо. Машинобудування — провідна галузь промисловості. Випускають автотранспортні засоби, судна, трактори, авіаційну та аерокосмічну техніку. Розвинені електротехніка, радіоелектроніка, а також хімічна, нафтохімічна і нафтопереробна галузі промисловості. Французькі парфуми, текстиль, одяг і галантерея здобули визнання в усьому світі. Промисловість країни територіально тяжіє до району Великого Парижа, півночі, сходу, портових міст Середземноморського узбережжя та інших. Французи полюбляють смачно поїсти. Французька кухня вважається однією з найвишуканіших у світі. Світового рівня розвитку досягла харчова промисловість, зокрема виноробство. З вином французи не розминаються: п'ють його і тоді, коли сідають за кермо автомобіля. Через це річно на французьких автошляхах гине до 7 тис. осіб.

 

Сільське господарство. Провідною галуззю вважається тваринництво (понад 50% вартості сільськогосподарської продукції). Поголів'я великої рогатої худоби нараховує понад 20 млн. овець — більш як 11 млн. свиней — понад 12 млн. За виробництвом м'яса Франція посідає друге місце в Європі, молока — перше. Розвинене птахівництво. За обсягами зібраного зерна веде перед пшениця — річно понад 30 млн т. Вирощують також ячмінь, овес, кукурудзу. Загальнорічний збір зерна перевищує 50 млн т за урожайності 60 ц/га. Цукрові буряки почали інтенсивно вирощувати за часів Наполеона, коли Англія встановила континентальну блокаду і Франція виявилася відрізаною від цукру, що виготовлявся з тростини. Вирощують їх і зараз (близько ЗО млн. т річно). Широкого розвитку набули виноградарство, овочівництво, плодівництво (зокрема цитрусові) та квітникарство. Провідну роль в аграрному секторі економіки країни відіграють середні ферми, що мають 20-100 га землі. У сільському господарстві зайнято близько 1 млн осіб. Франція повністю забезпечує себе основними сільськогосподарськими продуктами. Лісозаготівлі. Виловлюють рибу — як у відкритому морі, так і на рибофермах. Вирощують також устриць, мідії, жаб, равликів та інших слимаків. їх французи вважають делікатесом. За обсягами збору устриць країна посідає перше місце у світі.

 

Транспорт. Розвинені всі види транспорту. Довжина залізниць — 34 тис. км, автошляхів — близько 1 млн км.

 

Понад півсотні міст країни сполучені між собою швидкісними залізницями. У 1994 р. під Ла-Маншем прокладено залізнично-автомобільний тунель. Внутрішнє судноплавство здійснюється Сеною (від Парижа до моря), Рейном і каналами Сена — Севр, Марна — Рейн тощо. Тоннаж морського флоту — близько 4 млн брутто-реєстрових т. Отже, Франція є помітною морською державою. Головні морські порти — Марсель, Гавр, Дюнкерк, Руан, Нант-Сен-Назер, Бордо. На них випадає 90% вантажообороту морських портів країни. Міжнародні аеропорти — у столиці, Бордо, Ліллі, Ліоні, Марселі, Ніцці, Страсбурзі, Тулузі.

 

Зовнішня торгівля. Основні експортні товари — промислове устаткування, побутові прилади, хімічні товари й напівфабрикати, одяг, взуття, автомобілі, сільськогосподарська продукція.

 

За обсягом зовнішньої торгівлі та експорту промислової продукції Франція посідає четверте місце у світі (після США, ФРН і Японії). Частка експорту у внутрішньому валовому продукті після 1981 р. перевищує 25%.

Імпортують товари промислового призначення, продукцію машинобудування, транспортне устаткування, нафту, деякі продукти харчування та напої тощо.

 

Головні зовнішньоторговельні партнери — країни Європейського Союзу, передусім Німеччина та Італія.

 

Франція вважається одним із найпр-вабливіших регіонів іноземного туризму. Щороку її відвідують понад 50 млн осіб. Туризм — важливе джерело валютних надходжень.

 

 

 

Національні парки Вануаз, Екрен, Меркантур, Пірене, Пор-Кро, Севенни; багато резерватів і заказників.

 

В Альпах — гірськолижні курорти й альпіністські табори. Всесвітньо відомі курорти Французької Рив'єри: Кан, Ніцца, Ментона тощо.

 

Найголовніші музеї країни, архітектурні та історичні пам'ятки, безперечно, знаходяться в Парижі. Ріка Сена перетинає місто зі сходу на захід. На річці знаходиться о. Сіте, це — історична колиска і центр міста. Поблизу о. Сіте, на лівому березі Сени, розташований Латинський квартал, в якому зосереджені навчальні заклади. Поряд із ним знаходиться Пантеон — усипальниця знаменитих французів: Мірабо, Вольтера, Руссо, Гюго, Золя та ін. Собор Нотр-Дам-де-Парі (1163 р.) і каплиця Сен-Шапель (XIII ст.) — найдавніші релігійні пам'ятки. Колишній королівський палац Лувр має 225 залів та безліч шедеврів світового мистецтва. Національний центр культури та мистецтв ім. Ж. Помпіду з Національним музеєм сучасного мистецтва; палац Шайо (1937 р.) із музеями Кіно, Монументального мистецтва Франції, Морським, Людини; Будинок інвалідів із музеями Армії та Планів і рельєфів. Музеї: Природничої історії, історії Парижа, Декоративного мистецтва, Національний народного мистецтва і традицій, Клюні, Ґревен Форума, воскових фігур Ґревен, Національний східного мистецтва Ґіме, Моди, Пікассо, Національний Огюста Родена, Монмартре, Імпресіоністів, Ніссім де Камодо, Відкриттів у Великому палаці, Малого палацу, Науки і техніки, Будинок-музей Оноре де Бальзака, Будинок-музей Віктора Гюго, Інститут арабського світу та багато ін. Замок-палац Пале-Рояль (XIV ст.), тріумфальна арка, зоопарк, ботанічний сад, Булонський ліс. Над містом височить Ейфелева вежа (споруджена 1889 p., висота 300 м). Резиденція президента Франції знаходиться на проспекті, що має назву Єлисейські Поля, а колишня заміська королівська резиденція — у Версалі (найбільшому ансамблі XVII ст.). В околицях: Севрі — Національний музей кераміки; Фонтенбло — Національний замок-музей (історії Наполеона та його родини в 1804 — 1815 pp.); Руаєль-Мальмезоні — Національний музей Мальмезон і Буа-Прео (Наполеон і Жозефіна); Сен-Дені — базиліка Сен-Дені з Музеєм поховального мистецтва і гробницями королів Франції; Сен-Жерменан-Ле — замок із Музеєм галло-римської та меровінзької археології; Венсені — замок та Військовий музей; «Євродіснейленд».

 

 

 

Посольство Франції в Україні знаходиться в Києві, вул. Рейтарська, 39. Телефони 228-49-04, 228-73-69, 228-87-28, 229-36-83, факс 229-08-70. Візовий відділ: телефон 228-30-64

 

Посольство України у Франції знаходиться в Парижі, 21, avenue de Saxe, 75007, Paris. Телефон (8-10-331) 43-06-07-37, факс 43-06-02-94.

 

До Франції без мита дозволяється ввозити: сигарет — 200 шт., міцних напоїв — 1 л, міцного вина — 2 л, парфу­мів — 50 г, одеколону — 500 г, кави — 500 г, чаю — 40 г, риби — 2 кг, ікри — 250 г, продуктів тваринного походження — 1 кг.